Кроки

Так  ніби  зупинилася  ця  мить
Чи  то  природа  хоче  відпочити,
Здається  чую  простір  так  тремтить,
Що  небо  може  грішних  всіх  простити.
Життя  -  то  вічність,  чи  всього  лиш  мить
Народження  -  в  життя  немов  печатка,
А  смерть  і  як  це  дивно  не  звучить
То  може  шанс  -  почати  все  спочатку.
Душа  говорять  вічна  -  назавжди
Була  вона  і  буде  завжди  жити,
Та  тільки  ми  не  відаєм  куди
Піде  вона  у  Всесвіті  бродити.
А  ми  чомусь  клопочимось  про  все
Дрібниці  нам  життя  земне  вбивають,
Те  цінне,  що  душа  в  собі  несе
Багатства  іншого  в  природі  не  буває.
Сьогодні  мить  -  неначе  тут  вже  рай
Жаль  тільки,що  не  все  можна  збагнути,
Мій  Господи,  прости  і  не  карай,
Життя  іде  -  та  кроків  лиш  не  чути.
Галина  Грицина.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: синяк