Так ніби зупинилася ця мить
Чи то природа хоче відпочити,
Здається чую простір так тремтить,
Що небо може грішних всіх простити.
Життя - то вічність, чи всього лиш мить
Народження - в життя немов печатка,
А смерть і як це дивно не звучить
То може шанс - почати все спочатку.
Душа говорять вічна - назавжди
Була вона і буде завжди жити,
Та тільки ми не відаєм куди
Піде вона у Всесвіті бродити.
А ми чомусь клопочимось про все
Дрібниці нам життя земне вбивають,
Те цінне, що душа в собі несе
Багатства іншого в природі не буває.
Сьогодні мить - неначе тут вже рай
Жаль тільки,що не все можна збагнути,
Мій Господи, прости і не карай,
Життя іде - та кроків лиш не чути.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: синяк