Пух

Вечір...  Знову  гасне  небо...
-  Спиш?    -  Ще  ні.  А  ти?  -  Також
-  А  скажи:  чого  нам  треба?
-  Сірник  є?  -  Звичайно!  -  То  ж
Запали  вогонь  і  ясно
Стане  знову  як  у  день!
Ми  прийшли...  -    Щоб  було  класно?
Щоб  узяти  сили  жмень,
Щоб  горіти  і  погаснуть,
Ніби  із  тополі  пух.
-  Що  ти?  Що  ти?  Мальви  пахнуть...
-  Тобі  квіти,  а  я  зух!
Запалити  і  згоріти,
Та  вказати  іншим  путь,
І  не  знати  та  уміти
Ось  у  чому  долі  суть!
-  Тихше!  Вечір,  місяць,  зорі,
Чай  із  мятою  і  торт...
Уяви,  що  ми  на  морі...
-  В  карантин  і  на  курорт?
-  Ні,  звичайно,  в  морі  неба,  
Острівець  якраз  на  двох.
Ну  скажи:  чого  ще  треба?
-  Тобі  вечір,  мені    -  Бог!
-  Вечір  наш,  а  Бог  це  вічність.
Краще  жити,  ніж  зітліть
Для  ідеї  треба  вірність
Й  долю  вибрати  зуміть..
-  Сірник  є?  -  Ти  знову  своє!
-  Краще  плакать,  ніж  мовчать.
-  Ти  врахуй,  що  все  ж  нас  двоє...
-  Що  ж,  не  будем  рахувать...
Вдих.  Ще  ніч  та  вже  світанок
-  Я  уже  пропав,  а  ти?
Найсолодший  наостанок
Видих.  Час  запалювать  мости...  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2020
автор: AKM