Мені, міфічно-рідкісній рослині —
Твій дикий дощ чуттів-обіймів мокрих
від слів-краплин окремо-одиноких,
стікаючих вином в душі-стеблині —
наниз — аж до коріння… на вершині
емоцій квіту, що на власний острах
наважились пригубити прегострих,
плодів-спокус у храмі-домовині…
Мені, самопожертві симбіозу,
заручнику лещат мутуалізму,
адепту-тікачу аморалізму,
щоб вижити — уже й не соту дозу
Тебе… — лікарство авітамінозу,
гармонію душі метаболізму
вколоти… вкотре… — для сюрреалізму,
де Ти — мій апогей апофеозу…
Мені, украй хирляво-крихкотілій,
слабкій напів-молекулі останній
скажи, в якій же ступені-благанні
Твоя опала блисне цвітом лілій?..
[i]17,06,2020
* Мутуалізм — тип співіснування, різновид симбіозу
* Аморалізм — заперечення моралі, ігнорування принципів сумління, честі, справедливості
* Сюрреалізм — напрям у мистецтві Xxст., котрому властиві звернення до підсвідомих образів, звільнених від панування раціонального мислення, використання оптичних ілюзій та парадоксальне поєднання форм
* Апофеоз — обожування / прославляння особи або події / святкове завершення події
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2020
автор: SERGE DRONG