Небеса прочиняються знову і знов,
В мене враження — наче десь греблю прорвало...
Так хороших людей тут зосталося мало,
Аби встигнути нам до... важких післямов.
Щоб набутися поряд, торкнутися рук
І подихати ними, як свіжим повітрям,
Бо таланить, на жаль, не усім з довголіттям
Й розчиняє враз тиша в собі серця стук...
Кожен з них — це окремий непізнаний світ,
Що іде в небуття так образливо швидко.
Десь у мойри раптово порвалася нитка,
Хоч писалися вірші, а не... заповіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2020
автор: Патара