І Тайнопис
Любов вимагає самовиражння…
«Тайнопис плоті» Дженет Уінтерсон
Повітря пензлі малювали,
мов ієрогліфи літали
метелики каліграфічні.
Їх рухи були хаотичні,
здавалося, кохання суть
прозорі руки нам несуть.
Чи це слова, чи це малюнок –
неначе легкий поцілунок,
папірус гострий вус торкнув
забутим спогадом зі сну.
(Мов страти барабани карні,
мовчання знищують друкарні.)
Я нитку воском обіллю,
посеред ночі запалю.
Пір'їну, що до ніг злетіла
змочу вином замість чорнила,
посвячене твоїм очам
ніколи в друк я не віддам.
22.02.2019р.
ІІ Час тече
«Якщо ви не навернетеся і не станете,
як діти, не ввійдете в Небесне Царство»
(Мт. 18:3)
Спливає по мольберту час
медузним стадом циферблатів
і вимагає до оплати
борги, що бралися не раз.
Не підкоряється любов
одна такій повільній страті,
продовжує в дитинство грати,
не висуваючи умов.
І цим перемагає страх:
дитячим поглядом блаженним,
все розуміючим, смиренним
мовчанням на своїх устах.
26.02.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2020
автор: Анатолій Костенюк