Вона світ бачить у віконці,
в яке ранкове гляне сонце,
світ мальовничий заблищить
і розквіту троянд у ньому мить.
Вийде надвір і паличка поможе,
на лавці відпочити зможе,
трояндою виткою тут цвіте,
оце і світ її буде.
Ще і правнуків - повний двір,
дітей сусідських прийме рій,
машинки, ляльки, бігання,
та вже обідать їм пора.
Пора і їй уже іти,
чи відпочити прилягти,
та раптом спогад прилетить,
погляд сумнішає за мить.
А тут - правнуки і грядки,
ростуть там овочі й квітки,
і сонце огортає золоте,
здоров’я й довголіття принесе.
Трояндою розквітне світ
і м’яко стелиться до ніг,
зростають правнуки й літа,
і золота її пора.
19.06.2020-1.07.2020
Світлина автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2020
автор: Светлана Борщ