Усупереч

Для  тих,  хто  здатний  йти  усупереч,
Для  тих,  хто  знає  цінність  слова  «спротив»,
Це  не  одна  із  сотень  ворожнеч,
Це  усі  за  і  ти  один  лиш  проти  …
Це  Бруно,  що  палає  у  вогні,
Малює  хтось  світи  далекі,  сніжні,
У  Казахстані  десь  в  якомусь  сні
Гулагу  в’язень  пише  вірші  ніжні  …  
Без  вас  все  б  сірим  залишилось  на  землі  …
На  троні  дурість,  біля  трону  вірні,
А  що  навколо,  то  уже  без  меж,
Безглуздя,  сором  теж  уже  безмірні.
Чи  той,  хто  любить  теж  усупереч,
Не  їй,  суспільству,  де  в  ціні  покірні,
І  б’є  у  серце  пломінь  чи  картеч,
Відмінності  вже  не  такі  помітні  …
Троянду  кинули  в  багно.  Біда,  авжеж.
Та  гірше  справи  у  тої  багнюки.
Без  спалахів.  Без  змін.  Звичайний  треш.
Вмивають  з  неї  душі.  Спершу  руки  …
Одні  кричать  все  те,  що  вже  було.
Другі  кричать  все  те,  що  остогидле.
Візьму  далеким  і  близьким  назло
Зроблю  щось  не  набридле  …
Садитиму  троянди  у  саду,  
Та  хоч  одну,  дождусь  її  цвітіння.
На  проводи  безглуздя  не  піду.
Бо  до  душі  горіння,  а  не  тління  …  

[i]Фото  -  ілюстрація  до  оповідання  "Ключник"  Н.  Вівчарика  [/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2020
автор: Дружня рука