[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0VwtFFYgHuw[/youtube]
Коли проходжу вранці садом,
Що ледь прокинувся зі сну,
Мені відчути так неважко,
Що він скриває таїну.
Невже пізнав мене й радіє,
Який жаданий холодок!
Так жаль - сказати не уміє,
Ласкавий дотик цих гілок.
Я йду знайомими стежками,
Схилились квіти від роси.
Земля пожадно п"є ковтками,
Від спеки можуть ще спасти.
Фонтан невтомно дзюркотить,
Я зупинюсь, присяду мовчки.
Ну що тут може засмутить?
Можливо, щось згадаю трішки.
Та відганяю всі думки,
Все ж неслухняні лізуть в душу.
Чому ж так швидко йдуть роки?
Та я прийняти зміни мушу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2020
автор: Н-А-Д-І-Я