Хто ти такий?
Чому шматуєш моє серце,
Крадешся та вселяєш гнів!?
Не віриш в моє щастя...
Ну й не вір, не вір!
Заполоняєш душу, невгамовний,
Але я знаю твій секрет.
Ти ходиш біля віри та любові
І тихо та жаданно ждеш...
Очікуєш ти миті спалаху,
Коли надія втратить орієнтир.
Годований моїм ти найдорожчим...
Штовхнеш мене у вир!
Твої брати та сестри
Мене підхоплять в хитрий танок,
Та в просторі розчарувань
Кружлятимуть, ховаючи світанок..
Награвшися удосталь, Біль
Віддасть мене стійкій Образі,
Сестра Зневіра не спізниться
Пізнаючи свій точний час,
Брат Відчай ввічливо пропустить Безнадію,
Яка штовхне мою надію
На дно руїн моїх омріяних прикрас..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2020
автор: Іринчик