І знову дощ періщить за вікном,
Танком невпинним в небесах кружляє.
Зібрав родину за моїм столом,
Тривогу так неквапно розбавляє.
Так дивно барабанить по дахах.
Дощ-мандрівник омріяний лісами,
Давно прибив пилюку на шляхах.
Змагається на швидкість з поїздами,
Вже втамувала спраглу ту жагу.
Земля, і від дощу вже натомилась,
Бо він так ллє, зриваючи нудьгу -
Якщо б змогла, від нього відхрестилась,
А дощ все заставляє вальсувать.
Мабуть, не вичерпав він мокру квоту,
Продовжує водою напувать.
Даруючи землі холодну сльоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2020
автор: Віктор Варварич