Моєї юності роки
Ідуть собі все далі й далі.
Не раз у снах до мене йшли
Й несли ще й радості бувалі.
Усе минуло, відійшло
Те розмаїте, що бувало.
Осіннє сяйво зацвіло
І мене щиро привітало.
Ох, юнь моя, моя весна,
Ти будеш в серці моїм жити.
Ти для людини є краса, –
Тобою треба дорожити.
Ті почуття, що й зараз є
Не раз ще душу полоскочуть,
Бо молодість від нас не йде
Думки її зберегти хочуть.
Це наше все, що вже було.
Ми з ним до осені добрались.
Тепер лиш згадуєм його,
Навіть і те, як ми кохались.
Бо дійсно юність це пора,
Котра прикрашує всі днини.
Її синонім це весна,
Котра є в кожної людини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2020
автор: Дашавський поет