Підіймаю руки, щоб обійняти тебе. Ось дотикнулись
тебе мої долоні. Яке тепло..., блаженство...
Заплющивши очі, відчуваю як наповнюєш усе моє
єство. Лишень не обпектися. І виходжу до тебе я на світанку, щоб
побути з тобою, і виходжу до тебе у надвечір"ї, щоб подякувати
тобі за день прожитий в твоїх обіймах.
О! Сонце! Уділи нам щедро своє тепло, не позбав радос-
тей і нинішнього літа, примнож наші сподівання на багатий врожай
хліба.
О! Сонце, що ним є сам Христос, Світло для світу. Без
тебе немає життя, бо Ти є Хліб життя, що живиш душі своєю
любов"ю.
Щоб не забракло нам радості, світла, тепла прийдімо
до Христа Чоловіколюбця, щоб прийняти його Любов, як дарунок
долі. Вона очищує душу від гріховної скверни, спасає від погибелі.
І хто в любові його перебуває, той перемагає.
Б
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2020
автор: яся