https://www.youtube.com/watch?v=J3WoqAmlWzE
Сідаєш швидко в потяг. За вікном
Осінній день снує тепло останнє.
Журбу розрадиш книгою, чи сном,
Чи спогадом недбалим про зізнання.
Уранці викидаєш свій квиток –
І помічаєш на пероні іній.
З валізи рвучко дістаєш пальто –
І покидаєш паралелі ліній.
Чекаєш. Не зустріли. Вже пора…
Чужі місця не щирі до погоди.
І почуття, прожиті день назад,
Не принесли ні радості, ні шкоди.
І стук сердець – у звуках залізниць.
І все розтане з памороззю зранку.
І не зійтися паралелям таємниць,
Як не зійтись двом долям на світанку.
2023
[b]Параллели линий[/b]
Садишься в скорый поезд. За окном
Осенний день теплом последним лечит.
Печаль разбавишь книгой, или сном,
Или мечтой о предстоящей встрече.
А утром за окном уже не то -
Припал к земле губами серый иней.
Из чемодана достаёшь пальто
И покидаешь параллели линий.
Озябнув, ждёшь. Не встретили… Пора.
Места родные на погоду скупы.
И чувства, пережитые вчера,
Назвать романом будет слишком глупо.
И стук сердец заглушат поезда,
И всё растает, как к полудню иней.
И не сойтись двум судьбам никогда,
Как не сойтись и параллелям линий…
1996
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2020
автор: Тетяна Мошковська