Суцільний морок світ заполонив. І сонечка не стало.
І радості в житті так мало.
Де тебе шукати, як тебе знайти, сонце ти моє, що
даруєш радість життя, помагаєш долати страхи і зневіру.
Шукаємо сонечко. А може у тій квіточці воно, що
заглядає до тебе у вікно, а може в оченятах тієї дитини, що
так довірливо тебе споглядає, а може воно у твоїй душі?
О! Та воно у слові твоїм крізь морок до людей
прорвалось і засвітило. О, диво, диво! Сонце віри засвітило,
сонце, що просвітлює кожну людину. І повірили люди у Слово
Господнє, бо у нім є Життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2020
автор: яся