“...Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце”. (1 Самуїлова 16:7)
“І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця”. (Об’явлення 21:27)
Знов злітаються слова у рими,
Написати хочеться про грими.
Їх в усі часи жінки цінують, -
Вишукано личенька фарбують.
А Господь нащ дивиться на серце.
З чистим серцем жінка забереться
У Його місця, в небес простори,
Де Христа хвалять ангельські хори.
Чоловік обличчя обирає,
На завидне ззовні позирає.
А Господь наш дивиться на душу.
Чорна? Біла? - Усвідомить мушу.
Засторогу в Біблії читаю.
А чи чиста я? - себе питаю.
Бо від слів цих трепет, розумію,
Що бадати мушу - як я дію?
О, яка утрата(!..), друзі, буде:
Перед Богом серце... брудним стане...
Найцінніша для душі прикраса -
Це любов! Ти нею одяглася?
Бог Господь — любов Він досконала.
Хоче, щоби ти у Нім ставадла
На Христа подібною, більш й більше.
Тож, читачко, прошу щиро, дій же!
Ти і я до праці приступаймо,
Словом Божим душі очищаймо.
Бо без гриму небо нас прийме,
“Ніщо нечисте...” - ввійде лиш святе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2020
автор: Лілія Мандзюк