Старенька лавочка в затінку
Де кущ калиновий цвіте,
Сидить там посивіла жінка,
Що лиш у споминах живе...
І згадує роки ті давні:
Калину цю садили вдвох,
А ягоди такі рум"яні
Гарячі, як серця обох.
Загинув милий на війні...
Вона лишилася вдовою,
А син маленький сиротою,
Коханий повертався в сні...
Тужили - небо і калина,
Та дошкуляв у серці біль,
Горнула до грудей дитину
І виглядала звідусіль.
Минула молодість як сон
Чекала, та не дочекалась...
Вже своїм шляхом син пішов,
Вона з калиною осталась.
Така жіноча доля - ждати:
У серці віра ще жива,
Цвіте калина біля хати
Так само як колись цвіла.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2020
автор: синяк