Якось із далекого зовсім села,
А може містечка, що ледь на долоні,
До міста великого рвалась душа,
Маленьке здавалось їй наче в полоні …
Екзамени складено. Усміх цвіте.
Здається весь світ неймовірно чудовим.
І вже подаровано перший букет,
Трояндам радіють дівчата червоним …
А потім рутина, книжки чи мольберт,
Пробірки дзвенять наче дзвоники в вухах,
І вже чоловік на всі руки експерт,
Говорить, що знає, не грається в слухах …
Старі професори, що толку у них,
Немов в горах повінь кров стукає в скроні,
Життя поділилось на зрячих й сліпих,
Життя видавалось усе на долоні …
І раптом з’явилась не жінка, а маг,
Не знає він навіть з якого предмету,
Палаючих губ не стримує страх,
Малює у снах, що там за корсетом …
Пробрався якось у кімнату її
Хотів обійняти її безборонну,
Та раптом відчув себе в пастці страшній,
Побачив, як зовсім в душі її чорно …
Злетіла у небо й його потягла,
Понесла у сховок свій наче розвагу,
Навколо кричало якесь вороння,
Ото собі вибрала відьма ватагу …
Хотіла зробити із нього слугу
У справах, що вам навіть знати не варто,
Та вперлась неначе в мурівок, в стіну
У вміння з нещастям боротися жартом …
Спочатку лякала з усіх, що є сил,
Шукала у ньому найменшу слабину,
Не бачив вже й блиску далеких світил,
Та раптом побачив у відьмі людину …
Кудись провалився загублений страх,
І жарти вже стали відверто смішними,
Із відьми все чорне сховалось у прах,
Стояли немов дві звичайні людини …
Звинили обоє і знали про це,
Та хтось там високо пробачив їх вчинки,
Він так цілував її руки й лице,
Що вибачте автору сірі відтінки …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2020
автор: Дружня рука