Я дощик благаю… Ой скажи чому,
Частенько шепочеш, за моїм вікном,
І нащо приносиш навкруги пітьму,
В душі – вгомонися, потайки кричу.
Хмари, як чаклунки, навіюють сум,
Погляд, очей карих, мов п`янкий туман,
Спогади, про тебе, аж по тілу струм,
Серце… шаленіє, в голові дурман.
Прошу, дощ уймися, не тривож душі,
В очах таємних, тих - послання,-« Не жди»,
Де й сльози взялися, знов дощик по склі,
Напевно знає, що ми давно чужі.
20.06.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2020
автор: Ніна Незламна