***
Стає поезією проза.
А що удієш? Селяві.
У манії самогіпнозу,
буває, стукне в голові
що іноді і ми спінози.
***
Як діє генерація образ
показує реакція зоїла.
І думаєш, – [i]який ентузіазм...
Якби його – та на хороше діло!
[/i]
***
Коли оцінюєш своє,
не забувай, що цінять люди,
не перекреслюй те, що є,
і уповай на те, що буде.
***
Не переймаюсь за чужу вину,
та є чого, буває, сумувати.
Якщо акин кульгає на одну,
то є кому на дві ноги кульгати.
***
Є на виду і знакові
поети, й без ознаки.
Тусуються однакові,
тасуються ніякі.
***
Не розуміють ерудити, –
до того як публікувати
те, що видумують піїти,
не так важливо, що казати,
а як – те саме говорити.
[b][i]Мораль[/i][/b]
Не уродять грушки на вербі,
та біологи піки ламають
і поети млинцем по губі
вихваляють подібних собі,
а чужих не читають, а лають.
Ну не винайде неук біном,
подавай хоч до лоба напругу,
все одно – удесяте-удруге...
одиниці – творці аксіом,
ну а решта – класичні папуги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2020
автор: I.Teрен