Ти гаптувала мою долю,
У квіт мережила стежки.
Душа аж ринула на волю,
Де в візерунках бережки.
З тобою гаєм я крокую,
Торую наші сторінки.
Красу пейзажів знов малюю,
Де так розкрились барвінки.
А ти така, як зріла квітка,
В тобі ця неземна краса.
Ти ніжна, мила як лебідка,
В духмяних пахощах коса.
З тобою все я забуваю,
Кохання випивши ковток.
В любов з тобою поринаю,
Адже до щастя - наш місток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2020
автор: Віктор Варварич