Літо є і зима...
щось холодить, щось гріє.
Є у кожного мрія своя.
В когось вміє літати,
а у когось - безкрила.
Та не бійся її,
і без крил полетить -
дай вітрила.
Ще попутнього вітру додай,
їй прибавиться сили.
О, скільки безкрилих думок
до зірок долетіли!
А бувало крилатих
залишали без крил.
В свою мрію...
повір!
Осінь є і весна...
щось цвіте й плодоносить.
І плодами своїми
всіх так щедро пригостить.
Ну, а хтось без плодів,
проте крона красива.
Відпочинеш в тіні -
і додосться знов сила.
Ти не бійся своєї,
якою б вона не була,
мрія й доля.
Навіть якщо ти -
одинока край поля
тополя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2020
автор: Надія Башинська