Давно, напевно, років сто назад,
Та близько, простягнути тільки руку,
Я в сніг пішла, ти слова не сказав.
А дятел в скронях стукав все і стукав...
Та, що було, як кажуть, загуло...
Відлуння ж чути іноді і досі,
Адреналін наповнює теплом
І обрис дятла б'ється у волоссі...
То пам'ять так влаштована, так є...
А забуття - ілюзія свободи,
Все водить підсвідоме те моє,
Як Моісей синів свого народу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2020
автор: Анна Шульке