У срібну воду руку опусти,
Відчуй холодну плинність цього світу...
Зима прямує талим снігом в літо,
Стоять дерева голі, як хрести...
А десь, за небокраєм, вже спішать
Ключі благої звістки невблаганно...
То їхні тіні, вранішні тумани,
Яких не хоче око, не душа.
Вона радіє парі водяній,
Бо можна непомітно сповідатись...
Сльозу- спокуту мимохідь віддати,
Щоб та дощем упала навесні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2020
автор: Анна Шульке