Іван Зайков, дружина Ольга,
Як одеситами були,
Свою дочку, маленьку Аню,
На Деребасівській знайшли.
Щоб мафіозі не зловили,
У Крим, аж в Мирнівку втікли
Та й завели там господарство,
В достатку мирно зажили.
Там Аня школу закінчила
І в кооптехнікум пішла,
А в Севастополі зустріла
Миколу з нашого села.
Вона була товарознавцем
І для душі знайшла товар,
Бо був тоді матрос Микола
Багато кращий від болгар.
Вступила в шлю Зайкова Аня
І стали зватися – Шамрай,
Та й попрощалися із Кримом
І переїхали в наш край.
Вже є в них хата і машина,
І повно всякого добра.
Є Женя й Алла – дві красуні
Миколи й Ані дітвора.
То ж побажаєм їм здоров’я,
Кохання, злагоди й тепла
Та щоб душа не постаріла,
А довго юною була.
І щоб була вона багата,
І щоб був мир на всій землі,
Щоб щастям повнилася хата,
Щоб квіти на столі.
Хай кріпкі будуть її руки,
Щоб діток заміж віддала,
Щоб погойдала 10 внуків
І їм весілля відбула.
Нехай же збудуться бажання,
Хай буде рідним наший край.
Із ювілеєм тебе, Аня!
За це і вип’єм. Наливай!
27.02.1996
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2020
автор: САВИЧ