До лісу йшла я не з принуки,
Він друг мій, а не візаві.
Зустрілись, взяв мене під руку,
Гуляти стежкою повів.
Удвох ми довго мандрували.
Вбирали пахощі у ніс.
Птахи пісні нам дарували.
Удвох їх кликали на біс.
Багно нам слало покривало.
Чинили води нам затор.
Ніщо нам настрій не зламало,
З сердець не вибило мотор.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)