Із клаптика подертої поверхні
Пришитої до серця самоти,
Звисають почуттів краї зашерхлі,
Звисають до підлоги з висоти.
Торкаючись до ніг моїх кінцями,
Звиваються, неначе два вужі,
Лоскочуть і тривожать до нестями,
Своїми язиками дно душі.
Яка від цих подразників скрутилась
У формі наутілуса в пісках,
Підхоплена вітрами покотилась
До змін по ще неторканих стежках.
Краї кудись вужами розповзлися,
Що впали почуттями з висоти,
Нитки на серці з часом розійшлися,
На клаптику поверхні самоти.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2020
автор: Sukhovilova