Гриць признатись у коханні,
Рішив дівчині Оксані.
Думав... Як краще зробити,
щоб стосунки відновити.
Сів признання їй писати,
Та не може слів зв'язати.
Що не слово сміх тай годі,
Бо " зело " на перешкоді.
Моя мила і кохана,
Як побачу душа в'яне.
Твої перси так звабливі,
Чуть в "пожежі" не згоріли.
Вирішив їх рятувати,
Із пожежі діставати.
Доторкнувсь до них руками,
На руках лишились шрами.
Потім для одеколону,
Я додав трохи "озону".
Ним повітря пахне й квіти
І ти будеш ним пахніти.
Писав Гриць слова до ранку,
Згадував свою Оксанку.
Ти для мене така мила,
Як у човника вітрила...
Як почула те Оксанка,
Не заснула до світанку.
Грицю, що то за признання,
У алфавіті блукання.
Пишеш Грицю все, що звик,
Ти візьми до рук словник.
Прочитай про кожне слово,
Щоб не червоніла мова.
А тоді прийму признання,
Може ще й твоє кохання.
Доки не навчивсь писати,
Я прошу не турбувати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)