out of the sun

1

минула  весна,  непривітна  й  немила,
не  лишила  нічого  святого.
моя  легендарна  любов  почорніла  –
я  презирствую  з  приводу  цього.

твої  мрії  запитують,  де  їм  себе  шукати.  –
хто  зна.  яке  мені  діло?  може,  десь  там  у  зірках.
ти  не  боїшся  навіть  спитати  в  малого  дитяти,
що  воно  є,  і  на  що  воно  схоже:  страх.

ти  кажеш:  [i]я  думаю,  що  вони  повинні
запитувати  инакше:  так,  ніби  відповідь  їм
вже  відома  чи  просто  приснилася[/i].
дітки,  ми  вже  в  україні?
не  вимагайте  казки,  й  я  вам  її  оповім

2

в  моєму  дворі  вітри  скачуть,  як  люті  собаки.
я  не  розумію,  навіщо  вони  мені.
моя  хата  –  триповерхова  аж  до  небес  хуртовина,
що  стоїть  на  залізних  стовпах  в  північному  пеклі  на  дні.

дерево  й  камінь,  крига  та  сніг  –  елементи  мого  існування.
вітер  їх  організовує,  будує  з  них  світ,  –  і  руйнує.
топче  квіти  скляні  та  глиняні  з  розгону  важкою  п'ятою,
я  споглядаю  то  байдуже.  ми  живемо  без  сонця.

все,  що  придбано,  й  надбано,  віддано,  втрачено,  й  продано  –
знов  замішалося.  завтра  все  буде  знов,
зараз  нічого  немає,  тільки  холодний  вітер
носить  туди-сюди  ледь  живі  голоси  минулого.
минуле  скасовано.  знаю:  воно  повернеться  завтра,
як  новий  неповторний  день  –  та  вже,  як  відомо,  без  сонця.

життя  –  це  смерть.  це  істина?  ні,  навіть  це  –  брехня!
мій  череп  мені  усміхається.  він  служить  мені  пророком:
[i]сонячний  місяць,  місячне  сонце  відмежовують  ніч  від  дня,
твій  світ  –  це  тюрма  з  кісток,
якщо  на  нього  поглянути  моїм  неозброєним  оком[/i].
тут  нема  навіть  слів.  я  чую,  коли  співаю,
як  на  землю  падають  –  і  розбиваються  –
якісь  крижані  серця,  лебеді  та  кораблі.
я  думаю,  навіть  казкова  думка
не  може  літати  без  сонця

3

змерзлий,  сліпий  та  голодний,  я  сплів  величезну  вершу:
завтра  вона  вам  зловить  тисячолітнього  сома.
а  зараз  бажаю  спати.  дайте  мені  три  тижні,
потім  я  розповім,  навіщо  це  все  потрібно.
 
той  сом  –  тисячорукий,  подібний  до  альфа-центавра.
він  живе  дуже  довго  невилазно  там,  в  глибині  століть,
а  спливає  тоді,  коли  чує  моє  безтурботне  хропіння,
й  сподівається  вкрасти  сонце.  –
от  тоді  його,  дітки,  й  ловіть

out  of  the  sun,  motörhead

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2020
автор: Alisson