Дорога єднається з небом десь там, в далині...
А сосни стоять вартовими пихаті й суворі.
Вони непривітні тому, що, здається мені,
Ніколи в житті не бували на теплому морі...
Я вірю, що ввечері, в темний сонливості час,
Відчують вони незнайоме ще руху бажання.
І вийдуть на тиху дорогу плечем до плеча,
І будуть іти все іти, аж до сірого рання...
А десь, на привалі, найстарша і мудра сосна
Розкаже про море далеке, солоне і синє...
У світі тоді пануватиме рання весна
І мрії соснові у землю зійдуть по краплині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2020
автор: Анна Шульке