Просто жити.
Розповідати іншим, яке життя прекрасне;
Бути там де хочеться бути, з тими з ким хочеться бути…
Просто бути, маленької частинкою Всесвіту, такою як всі і такою не схожою на інших.
Не забувати, нагадувати, не забувати нагадувати;
Випромінювати світло, навіть якщо всередині повна темрява;
Шукати вціліле серед тисяч уламків, збудувати нове.
Немає сил…
Він був моєю силою, моїм натхненням, моїми фарбами в сірі дні, сонцем в похмуру погоду, похмурою погодою, коли хотілось сутінків, і сірими днями;
Цей біль утрати, сум, який заповнив серце стало настільки рідними почуттями, що не відчувається ніякої самотності, адже це почуття суму до тебе.
Якби існувала лікувальна музика, я б її не слухала.
Ця біль ще нагадує мені про те, що я жива і про те, що ти був в моєму житті;
Час лікує – це правда, але час лікує! А не обманює серце і те, що воно відчуває, це дві різні речі.
Цей твір не про хепі – енди, а про те, як важливо цінувати і берегти своїх коханих, цінувати кожну мить проведену поруч, не забувати нагадувати, як сильно дорога вам людина.
03.06.2020. – 04.06.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2020
автор: Іра Задворна