Хто відповість за втрачену весну,
За сльози й сум ночами коло хати
По серцю ніби лезом полоснув
Пробач мене, - дозволь себе кохати,
Хоч і ножем по серцю полоснув…
Я вже не той, на жаль, як був тоді:
Коли удвох ранкові пили роси
Проміння перше сонця у воді
Своїм віршем вплітав тобі у коси,
Та вже не той, на жаль, як був тоді…
Та й ти давно змінилась до нестями
Манірна, горда, вперта, ділова
І кажеш «Він» в коханні більше тямить,
Береш на кпини всі мої слова.
Бо у коханні інший більше тямить…
Та не боюсь минулого образ
Іскра і хмиз – і знову запалає
Лякає несміливість, скупість фраз
Та й цю незгоду серце подолає
Бо не боюсь минулого образ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2020
автор: Тарас Слобода