Прокидайся, Україно, бо заснеш навіки.
Твому бидлу обіцяли молочнії ріки,
Обіцяли Рай зелений й нічого не дали,
А вони за обіцянки тебе і продали.
Знову ворог в твоїй хаті знай собі панує,
Знов мордує і вбиває і усе грабує.
Бо нема ким захищати. І правда сувора,
Познущалась з тебе, Ненько, зелена потвора.
Що не була твоїм сином і твоєї крові,
Що катам твоїм клялась у вічній любові
І нарешті привела ворога в країну.
Щоб убити вже нарешті Неньку -Україну.
І отари твого бидла царю будуть раді,
Холуями проживуть при будь-якій владі.
Під любе ярмо нагнуть вони свої шиї,
Й неважливо хто в корито залиє помиї.
За помиї продадуть і мову і віру,
Та коли із них почнуть живцем дерти шкіру.
То почнеться плач і стогін, рознесеться всюди.
Та ніхто вже не згадає що то були люди.
А лише тупа худоба. За шматочок сала,
Майбутнє у діточок вкрала і продала.
Й потягнуло у ярмо правих і неправих,
Щоб ростити з них худобу для катів кривавих.
Час спливає, пливе кров'ю і іде Руїна.
Прокидайся, прокидайся, Ненька - Україна!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2020
автор: Юра Брайтон