Тріпотить у росах світанок,
І ніжно шелестить трава.
Небосхилом пробіг серпанок,
День входить у свої права.
У небі соловей співає,
І виводить дивні хороводи свої.
Лебідь, лебідку намовляє,
Липу заполонили бджолині рої.
Сонця проміння ланами мандрує,
І так особливо лоскоче мене.
Ранній косар у поле чимчикує,
Сполоханий заєц в кущі дремене...
І ти також прокинулась з ранку,
Росою вмила сині очі свої.
Випила кавусі філіжанку,
А я цілував палкі вуста твої.
Ти мене ніжно огорнула,
Дарувала привітне тепло.
Закохана мить промайнула,
Наче її зовсім не було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2020
автор: Віктор Варварич