Палають вогники зірниць,
Все спить у тиші ночі.
І вже не чути співу птиць.
Лиш бачу твої очі.
Вони при полум’ї нічнім
Такі прозорі й рідні,
Лиш тільки з смутком таємним
У глибині невидній.
Я б все на світі віддала,
Щоб вік у них дивитись,
Біду від них я б відвела,
Щоб всмак насолодитись
Їх ніжним блиском і теплом,
Їх світлом незагасним,
Що піднялося над чолом
І поглядом прекрасним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2020
автор: Тетяна Мошковська