Продаж б`атьківщини

І  тут  несподівано  важко  навколо  нас  випала  тиша,
Так  впала  зненацька,  що  кожен  ураз  занімів,
Лиш  чути  було  як  у  шафі  вовтузиться  миша,
Шукаючи  смачне  щось  в  залишках  зраджених  снів.

Ми  довго  мовчали,  занурившись  кожен  у  себе,
По  лицях  завмерлих,  мов  тіні  клубочився  час.
А  тиша  повсюди  влягалась  неначе  їй  так  було  треба,
Та  тихо  сичала,  щоб  чув  її  кожен  із  нас.

І  щоб  розірвати  цей  морок  сичащої  тиші,
І,  навіть  зітхнувши,  подумать  нарешті  про  сонце,
Піднявся  я  з  крісла,  і  вийшов  на  світло  як  з  ніші
На  тьмяне  і  сіре  й  понуре  те  світло  віконця.

І  стоячи  в  світлі  тьмяному  мов  виклик  живому
Не  сміючи  вуст  розтулити,  щоб  тихо  сказать:
«Давайте  нарешті  забудемо  все  і  поїдем  додому,
Бо  скільки  вже  можна  за  клаптиком  цим  так  ридать!»

Але,  не  сказавши  того,  я  рукою  лиш  гірко  змахнув,
Та  ніби  сльоза  скаламутила  раптом  мій  зір.
І  тихо  знов  стало,  так  тихо,  що  й  я  вже  нарешті  почув,
Як  зрада  влягалась  у  крісло,  неначе  приручений  звір.

«Ну,  що  забирайте  вже  гроші,  віднині  тепер  вони  ваші!
А  ми  вже  надалі  у  вашій  садибі  залишимось  жить!»
Ми  встали,  похмурі  замовники  цієї  продажної  каші,
Струною  печалі  забилась  у  стелю  і  стіни  ця  мить!

30.05.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2020
автор: Микола Серпень