Колись ти казала собі,
що маєш достатньо
сили,
Що все, що ламає -
аніскілечки не страшне;
Бо сутінки слабшають
і треба щоби
любили
І більше тебе ніщо не здолає
і не зачеркне.
Колись ти казала,
що рідне твоє
не забути,
Що все залишає слід
і у тобі усього
сповна.
Душа складена з пікселів,
інколи із цикути
І треба відчути тобі,
як інколи кисне вона.
Колись ти казала,
що віра,
мов крилаті риби,
Торкаються шкіри,
показують справжність
тебе
І що б не було у житті,
ти тільки не схиб,
Яка ти велика
(чи мала)
ніхто так не взнає,
Допоки в тобі
не зародиться щось
тепле таке.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2020
автор: Олеся Шевчук