День повільно спливає у Вічність старим кораблем,
Він за вітром пливе, його вбік ані трохи не зносить...
В трюмі купа маленьких, великих, примарних проблем,
Хтось вбачає в них сенс і цей день зупинитися просить...
Хтось вбачає в них страх і пітьму, й кладовище надій...
Правда, дню все одно, невблаганний, пливе десь за обрій...
Ним керує невидимий ритмів добових водій,
І йому не відомо, що дні є погані і добрі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2020
автор: Анна Шульке