Вечоріє над ставочком,
Піду прати рушники.
Може стріну парубочка,
Там де падають зірки.
У ставку вода - люстерце,
Коси розплела верба.
Потіш любий моє серце
Причаїлась в нім журба.
Прала свої вишиванки
Полоскала у воді...
Заблукали аж до ранку
Ми з тобою, молоді.
Сходить сонце над ставочком
Сушить мої рушники.
Цілувались з парубочком,
Там де падали зірки.
автор : Лариса Мандзюк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2020
автор: -