ЖИТТЯ ЯК ШВИДКИЙ ПОТЯГ.

Як  швидкий  потяг,летить  життя,
і  часом,я  не  розумію-  чи  є  у  цьому  потягові,  я  .
Тому,що  вчора,був  я,ще  малюком,
а  вже  сьогодні,я  стою  з  сином  випусником.

Вже  син  закінчує  середню  школу,
і  вибирає,для  себе  у  життя  дорогу.
Ще  вчора  в  перший  клас-зовсім  дитя,
ну  а  сьогодні,ростом  більший,вже  ніж  я  .

Коли,коли  роки  так  проминули,
якщо  недавно,ми  з  дружиною  такими  ж  були.
І  тільки  сиві  волоси  а  інколи  пригоди  у  житті,
нагадують-згадай,но  друже,скільки  літ  тобі.

І  чути  сміх  дитячій  у  нашому  дворі-
ось,це  і  є,те,що  нажив  у  своєму  житті.
Це  те,що  над  цінне-мій  скарб,
а  гроші,авто  чи    інше  щось,то  все  піар.

Тому  і  думаю-куди  й  навіщо,так  роки  біжать,
чому  так  не  помітно,тікає  час  ?
І  знову  поправляю,сиві  волоси  на  голові,
і  дякую,за  жінку  і  дітей-тобі  Боже,тільки  тобі.

А  швидкий  потяг,хай  спішить  і  далі,
і  не  важливо,хто  ми  в  ньому,але  ми  їдемо  і  раді.
Бо  це  життя,дано  людині  тільки  раз,
і  хай  стрілки  годинника,як  ті  колеса,відбивають  такт.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2020
автор: Бабич