Нехай жевріє спогад в закутку тихенько

У  пошуках  себе  ми  прагнем  все  змінити
Спалити  міст  в  минуле,  далі  вперто  йти
І  сотні  раз  клянемось  більше  не  любити
Лиш  прямувати  крок  за  кроком  до  мети

Усі  старання  ці  ще  від  початку  марні
Від  себе  навіть  на  край  світу  не  втекти
У  мріях  ми  малюєм  дні  лише  безхмарні
Без  спогадів  майбутнього  не  віднайти


Нехай  жевріє  спогад  в  закутку  тихенько
Він  душу  зігріватиме  своїм  теплом
Будитиме  щоранку  подихом  легеньким
У  смутку  огортатиме  наче  крилом

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2020
автор: закохана у небо2