Я вмираю – поступово,
Як крижина – мовчки тану.
Забуваю звичне слово,
Не знаходжу звичні рани.
По частинах відмираю –
Замість мозку – трохи вати.
І ніяк я не згадаю –
Хто я, як же мене звати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2020
автор: Ігор Крикотун