Вдяг сорочку білую,
Рукави в льонах.
А веселка хвилею,
У її тонах.
Вишиванка милує.
Світиться здаля.
Мабуть я із крилами,
В небі журавля.
Ой, як серцю солодко,
У душі гаї.
Б’ється часто й коротко,
Наче я в раї.
Цю сорочку вишила,
Донечка мені.
Квіти Божі лишила,
З льону в полотні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2020
автор: Волиняка