Їх двоє було…


 
Їх  двоє  було.  І  обидва  –  як  мрія.
А  кохати  обох  –  я  не  зможу,  не  вмію!
Називати  обох  одним  словом  «коханий»?
Мені  просто  не  вистачить  слів  для  обману!
 
Я  одного  кохаю  –  не  знаю  котрого!
Може,  серце  підкаже?  А  в  серці  –  нічого!
Пусто  в  серці,  неначе  з  міцного  футляру
Власний  скарб  мій  дістали  і  …  розірвали…
 
Ми  страждаєм:  мене  дві  й  вони  по  одному.
В  таку  пастку  потрапить  не  раджу  нікому!
Доведеться  відкласти  кохання  й  стосунки
І  обрать  свою  долю  з  твердим  розрахунком!
 
1998  рік

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2020
автор: Тетяна Мош