Залишившись віч-на-віч із собою,
Не зупиню я плин думок,
Навік зостануся рабою
Жорстоких внутрішніх бійок.
У чому істинна буття?
– Ось що мене найбільш турбує.
Я всюди бачу каяття,
Та виправлення всім бракує...
Я мов мале дурне дитя,
Що на ті ж граблі наступає.
Нема в минуле вороття
Один лиш вихід – каяття.
Та який сенс, коли немає
В людини розуму і все...
І поступово помирає
В ній все живе, усе людське.
Усі ми робимо помилки,
Без них не було б перемог...
Але і в цьому сенс є тільки,
Коли б гріхів не бачив Бог...
Січень 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2020
автор: Смоляник Єлизавета