Не сумуй, коханий, ця гроза мине,
і засяє сонечко ласкаве,
міцно обійму тебе, а ти мене,
вип'єм знову разом запашної кави.
А відтак з'їмо солодких полуниць
і на серці стане світло-світло.
І впаде негода сіра врешті ниць -
зрештою навколо грає гоже літо!
Зрештою навколо цвіту шал палкий
і пташки співають лунко-лунко.
Буде добре все, я знаю, все таки!
Тож відкинь від себе невеселу думку.
Сум відкинь увесь, бо ця гроза на час,
може, й довший, ніж би нам бажалось.
Жде попе́ред ще погожий липень нас
і хвилин яскравих, впевнена, немало.
4.06.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2020
автор: Леся Геник