ПОДРУГА ВІТА

                         Приблизно  класу  з  четвертою  я  затоваришувала  з  однокласницею  Вітою.  В  нас  було  однакове  прізвище,  хоча  степінь  «рідності»  до  цього  часу  так  і  не  встановили.  З  Вітою  ми  ходили  разом  у  музичну,  співали  у  ансамблі  «Перлинка»,  виступали  на  сцені.  Коли  у  клубі  проходила  репетиція  і  наші  мами  співали  в  ансамблі,  а  ми  з  Вітою  теж  долучалися  до  мистецтва.  Віта  добре  вчилася,  тому,  коли  в  мене  були  проблеми  з  точними  науками  вона  мені  допомагала.  
                         Ми  ходили  одна  до  одної  в  гості,  по  кілька  разів  на  тиждень,  навіть  ночували  одна  в  одної.  Звичайно    майже  до  ранку  говорили,  та  реготіли,  на  всю  хату,  та  було  весело.  Ходили  до  Вітиних  бабусі  й  дідуся  на  Савранку.  На  великій  перерві  ходили  по  свіжий  гарячий  хліб  на  табір  в  колгоспну  пекарню.  Саме  з  Вітою  ми  потрапляли  в  цікаві  пригоди,  що  до  цього  часу  не  йдуть  з  пам’яті.  
                           Коли  стали  трішки  доросліші  то  в  нашому  клубі  був  організований  молодіжний  театр,  в  якому  готували  на  показ  музично-драматичні  мініатюри,  яким  аплодували  на  багатьох  сценах  району.  Хлопці  і  дівчата  майже  наші  однолітки,  були  гарними  акторами,  та  траплялися  і  смішні  випадки:  коли  на  виступі  в  Остапівці,  Вєрка  Сердючка  (Сергій  Андрущенко),  пригостив  нас  справжньою  самогонкою,  а  ми  випадково  випили…  Ох  і  було  ж…
                   Віта  дуже  боялася  миш,  тому  коли  одного  разу  в  класі  одна  пробігла,  мені  три  дні  прийшлося  Віту  на  спині  носить,  бо  вона  їх  страшенно  боїться.      
                   Одного  разу,  коли  мама  була  в  Чернігові  доглядала  за  тьотею  після  операції,  ми  з  Вітою  організували  моє  день  народження,  на  якому  було  двадцять  шестеро  гостей.  Готували  різні  страви  майже  добу:  я,  двоюрідна  сестра  Іра    (їй  тоді  було  десять  років)  і  Віта,  а  бабуся  нам  натушила  м’яса  і  картоплі.  Віта  запропонувала  напекти  тістечок  «Гніздечок»  ,  ми  таке  й  зробили,  а  тоді  вона  нас  із  Ірою  модно  постригла  за  допомогою  леза  «рванкою».  
                     Ця  витівка  не  аби  як  шокувала  моїх  рідних,  ну  це  був  уже  підлітковий  вік,  так  що  ніхто  не  сварив,  а  радили  думати  своєю  головою.

[i](*  на  фото  фрагмент  із  сценки  "СВ-шоу",  я  -  в  ролі  баби  Палажки,  Віта  -  в  ролі  Гелі)[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: Інна Рубан-Оленіч