Вона відходить. І грішна, і свята.

[b](Є  друзі,  про  яких  завжди  є  що  сказати.  Такою  була  моя  подруга  Лебідь  Олександра  Іванівна.  Відлетіла  душа  її  в  вічність,  а  думки  і  слова  тут  про  неї.)  
[/b]
Вона  відходить

Вона…  відходить…

Тихо…    День  при  дні…

Із  болем  і…  свинцевими  думками.

Не  хоче  чути

Друзів  і  рідні…

Життя  краплинками  у  небуття  тікає.


Вона  відходить…

Раптом…  в  інший  світ…

Ізвідти  не  вертаються  ніколи

Ні  трав  у  росах

Ані  світлих  віт,

Ні  дітвори,  ні  зошитів,  ні  школи…


Вона  відходить…

Знаючи  про  те,

Що  вже  ніколи  сонця  не  побачить…

Без  неї  кущ  троянди  зацвіте

І  теж  за  нею  в  темряві  заплаче.


Вона  відходить…

Щоб  колись  прийти

У  білий  світ  ромашкою  малою.

Й  коли  вітрець  

Над  нею  пролетить,

Про  неї  нагада  мені  полою.
21.01.2018.

[b]І  грішна,  і  свята[/b]
(Пам’яті  моєї  подруги  Лебідь  Олександри  Іванівни  присвячую.  2  роки  тому  її  крилата  душа  відлетіла  у  вічність).

Не  плава  вже  Лебідонька  між  нами…
В  політ  останній  птаха  піднялась…
Не  вихор  підхопив  її  –  цунамі…
До  вічності  порогу  подалась.

Висока,  тонкошия,  з  гарним  личком,
Трудилась  у  житті,  немов  бджола.
Відспівували  –  плакала  й  капличка,
Бо  ж  рано  її  доля  відцвіла…

Лишилась…  пам’ять,  а  це  школа,  діти
Й  усміхнені,  припухлі  ледь  уста…
Не  вміла  вона  тліти  чи  диміти…
Була  в  житті  і  грішна,  і  свята…
4.06.2020.
 Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878675
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: Ганна Верес