де ріже п’яти крижана стерня,
де сніжне світло виїдає очі,
нужденна ніжність парості зернят
згасаючого сонця ласки хоче_
>
покинуте вороняче гніздо
терпляче жде нагоди впасти з вітром,
опісля буде все, що й бУло до,
ті ж кольори у тій самій палітрі_
>
метафор фальш відома наперд_
обридлих рим затерта вщент колода_
у чорний дьоготь золотавий мед,
іржавий ключ, старі скриплячі сходи_
>
байдужа зверхність зреджених небес_
на полюсах – ні янгола, ні біса_
нічийний страх_ з тобою в грі, чи без,
життя на біс / гніт оплесків / завіса_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2020
автор: Ки Ба 1