Умите літечко рясним дощем
Цвітінням трав пахло духмяно.
Пишним, калиновим, старим кущем,
Що, аж у грудях стало п’яно.
Нестиглим колосом зелен-хлібів,
Де зайчик вкляк і тільцем знімів.
Ще душу полонив пташиний спів,
Клин ромашок польових білів.
Вервечкою над берегом ріки
Молоді верби величаві.
Шептались між собою про роки,
Як захід сонця проводжали.
Що весни проминуть, як не тужи,
І віти зашкарублі стануть.
В житті незмінні часові сліди,
Вони у безвісті не кануть.
04.06.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Валентина Ланевич