Немовби той блазень на шаховій дошці
Я – чорний кінь у чорному пальто
Гину від рук королів-владоможців
Бо ж я для скіпетрів ніхто
Бо я всього лише скотина
Забава знатних та багатих
Клітинки навколо для мене як ґрати
Шкода що я все ж не людина
Переставляв би собі фігури
Нівечив ближніх на власних розсуд
Та замість цього фортечні мури
Що скалять хижо до мене посміх
Що гострять люто на мене косу
Прикро я кінь тягловий і мій послух
Засів так міцно в мене у крові
Шкода що всі ми тяглові
Німі безвольні ялові
Печаль що ми не є свої
Собі самим і ближнім й Богу
Ми прохачі біля порога
Степами святими колись розтривожені
Тепер же стриножені і обезбожені
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Той,що воює з вітряками